Реалізація державою права на справедливий суд

MedvedenkoВарто визнати, що на сьогоднішній день невиконання судових рішень в Україні стало майже національною традицією. Особливо це стосується рішень, за якими кошти мають бути стягнуті з державного бюджету. Неабияк актуальним та нагальним до вирішення це питання стоїть для таких категорій справ в яких однією зі сторін є чорнобильці, діти війни, пенсіонери, які фактично мають рішення судів про визнання порушення прав на отримання виплат. Процес виконання таких судових рішень, як свідчить досвід, може затягнутися на роки. В свою чергу, законодавець спробував зрушити з «мертвої точки» невиконання рішень, за якими відповідачем є держава шляхом прийняття Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI від 05.06.2012 року, який вступив у дію з 1 січня 2013 року. Однак, виявляється, що держава в особі Державної казначейської служби України не готова виконати цей закон в повному обсязі, адже, відповідно до сум коштів, закладених у графі «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» додатка 3 «Видатки державного бюджету на 2014 рік» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VII від 16.01.2014 року передбачено лише 76 961,8 гривень. Проте, ще в минулому році згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» № 5515-VI від 06 грудня 2012 року було передбачено 153 921 600,00 гривень. Враховуючи, що при виплаті таких коштів закладено принцип черговості, стає зрозуміло, що хто перший прийшов – той і отримав, тож для виконання багатьох рішень судів коштів просто не знайдеться.

З огляду на вищевикладене, не дивно, що справжнього очікуваного прориву у напрямку розв’язання цієї проблеми не відбулося. Відповідно до оприлюдненої Європейським судом з прав людини інформації, Україною не виконано 95% прийнятих ним за позовами українців рішень. Постає одразу зустрічне запитання: А чи можливо в рамках правових норм побороти цю тяганину? Одним із дієвих шляхів виходу із такої ситуації може стати звернення за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини.

Європейський суд для розгляду вищевказаної категорії справ запровадив спеціальну процедуру «пілотного» рішення з метою пришвидшення розгляду подібних справ. За вказаним механізмом Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04). Однак, численна кількість рішень прийнятих проти України вищевказаним судом не зумовила тенденцію до поліпшення стану виконання судових рішень та залишає бажати ліпшого.

Надією на остаточний вихід із «лабіринту неналежного виконання рішень державою» та тим, хто майже зневірився у дії Феміди мало стати довгоочікуване рішення від 17 липня 2014 року, ухвалене Європейським судом з прав людини щодо 31 заяви у справі «Яворовенко та інші проти України» (заява № 25663/02 та 30 інших заяв). Усі заяви у справі поєднувало те, що звернення до суду було зумовлене тривалим невиконанням державою рішень національних судів, постановлених на користь заявників. Найбільша вимога була пред’явлена юридичною особою, перед якою держава має борг у розмірі понад  $5 млн. Розглянувши заяви, вищевказаний Суд констатував, що державою Україна було порушено ряд правових норм, зокрема: п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод — право на справедливий судовий розгляд; ст.13 конвенції — право на ефективний засіб правового захисту; ст.1 Першого протоколу до конвенції — право власності. З огляду на визначені порушення, Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну в 3-місячний строк з дати постановлення рішення: 1) виконати національні судові рішення в повному обсязі; 2) сплатити компенсацію матеріальної та моральної шкоди в розмірі €2000 на користь кожного із заявників.

Зауважимо, що такі судові рішення виконуються відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 7 березня 2007 року «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов’язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» та бюджетної програми КПКВК 3601170 «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» (2013 рік) в рамках суми бюджетних асигнувань у розмірі 88 412,9 тис.грн.

Все ж таки, усім хто сьогодні має на руках судове рішення, в якому йдеться про стягнення з держави коштів та/або домагається виконання судового рішення, боржником за яким є держава (в особі уповноважених органів), радимо не зволікати та не відкладати цю справу у далекий кут, а взяти до уваги усі вищенаведені обставини та вищевказане рішення та звертатися за захистом свої прав у Страсбург.

Практика доводить, що ухвала, рішення, постанова суду, ухвалені на Вашу користь, це – лише частина справи, а головною метою залишається виконання зазначених рішень. Поки що зарано робити висновки наскільки дієвою буде процедура виконання державою рішень на підставі вищенаведених нормативно-правових актів, але попри наявні в них недоліки сподіватися на краще все ж таки варто. Необхідно звертатися до фахівців, що допоможуть оскаржити дії або бездіяльність посадових осіб, зокрема державної виконавчої служби, що заощадить час і Ви досягнете того результату, заради якого звертались до суду. Маємо надію, що держава стане взірцем дотримання правових норм, що в наступному забезпечить розвиток та становлення України, як справжньої правової держави, найбільшою цінністю в якій є людина та її права.

Джерело:

1. Реалізація Державою права на справедливий суд шляхом виконання судових рішень. Медведенко Юлія, юрист Юридичної компанії «СТРАТЕГ» // Юридична газета від 14 жовтня 2014 року, №28-29 (422-423), с.26.